У мого кохання
У мого кохання - очі спілий квітень,
Зеленава повінь - вбрід не перейти.
У мойого щастя колосків, як в житі,
У моєї мрії - зоряні світи.
Я іду милуюсь, сонечка налито
На травинку кожну, кожне деревце.
Наче не пора ще, та вже пахне літом
І п`янить-духм`янить з лісу чебрецем.
У мого кохання очі - дві криниці,
Пити й не напитись, не переплисти.
Ще й уста солодкі - спілі полуниці,
А душа з душею - вічності мости.
Я дивлюсь на небо, зорі ясно світять,
Місяць ноги звісив, човник розгайдав.
Наче не пора ще, та пливе вже літо
З молодої сили, з молодих отав.
В нього, як у тебе, очі зеленаві
І такі глибокі - вбрід не перейти.
І слова - аж млію - ніжні і ласкаві.
Я горнусь до клена, відчуваю - ТИ.
