... у тумані
з рубрики / циклу «Мульти»
Ось звечоріло, зірки готуються до ліку,
он височіє звичний вже димар,
лунають в лісі нічного птаха крики,
вдається осінь тихо своїх чар.
Знайома стежка стелиться під лапки,
і раптом начебто пролив хтось молоко,
а я стою один й не маю навіть гадки,
чи може то на землю небо потікло.
Піду, а часом я не захлинуся?
Розмивши обрис свій у сивині туману,
здавалося б нічого не боюся,
і знов себе уводжу у оману.
Із гілочки засушений листок,
в тумані кидається хижим звіром,
і поглина мене в один ковток,
а я без сумнівів повірю.
В полоні безтілесного покрову,
укрившись з головою від проблем,
мою самотність скромну, їжачкову,
не розділить із розовим конем.
