Бойчук Роман Надії пилинка
ЗдійнЯлась в повітря ледь зрима надії пилинка:
Від подиху Долі - все далі і далі летить.
Упала додолу сльоза, мов полИну краплинка;
Душі не лишилось, що інше, як тільки - щемить.
Спромінена Сонцем пилинка зронила свій прОблиск;
Сльоза проросла диво-цвітом усміхнених мрій.
Від щему в душі залишИвся лиш в пам`яті відтиск;
Торкнулося світло надії до кінчиків вій.
14.12.2012 12:37 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудово! Ритм мені такий подобається! І вірш дуже щемливий! Треба нам з Вами запатентувати вживання вій в ліричних римах! Щрб іншим не повадно було! :))))))))))) |
14.12.2012 03:17 Каранда Галина => © |
 дуже класно. мені, як полтавчанці, трохи кортить наголос переставити, і написати "здійнялАся". Ритму не шкодить, канонам літературної мови не суперечить, і скупчення приголосних прибирає... ну та дивіться, як хочете, я від перебування ТУТ зовсім в наголосах цих розгубилася). |