Цикута
Очей не мруж – це тільки сонце,
Це тільки потяг до добра.
Поглянь – я у своїй долоньці
Тобі цикуту принесла.
Цикута – це тобі не рута.
Не приворожиш нею, ні.
Я найсильнішу з всіх отруту
Принесла у руці тобі.
Дивись – на сонці ніби мліє,
Як діамант у сто карат!
Її палку отруйну дію
Вже раз був спробував Сократ.
В ній сік – кишить аж, наче згусток,
Не втратить силу він повік.
Аж хочеться її пелюстки
Прикласти до гарячих щік...
Ну й що, що в ній кипить отрута7
Її он там багато ще!
Ходімо в пащу до цикути!
Так сонце заздрісно пече....
В її я затінку спочину...
Ти зблід? Тримай, собі візьми!
Жартую, це ж суцвіття кмину,
Вони лиш схожі, ти куди?
А кажуть, почуття – отрута.
А кажуть, вони нищать страх.
Сильніша від усіх цикута
Була тоді в моїх очах.
