Про літо
А знаєш, час, напевно, захмеліти -
Липкого липня скуштувати сік!
Для чого ще тоді настало літо?
Без хмелю не здивуєшся красі.
Усе пливе. А спрага солодкава
Ослаблу думку розбиває вщент
І медом на вуста твої стікає,
І жадібно знесилює дощем.
А знаєш, от нехай що буде – БУДЕ!
Вогонь чи опік, спека чи мандраж.
Зміни, нарешті, скам’янілий будень
На невагому зоряність шатра.
Ти можеш, правда? Бо чудово знаєш,
Що Всесвіт вмістиш у душі малій.
Тож поки ти мене ще обіймаєш, -
Хмелій!
