Пересипати сни...
ПересИпати сни,
пересіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди -
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь, мов кулька
легка від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
попід шаллю зими
невагомо, ледь чутно пливти!..
