Назустріч Мрії...
Ледь чутним дотиком торкаюся до Мрії
Із острахом сполохати. Вона ж,
(А чи на довго) там, на вістрі вії, -
Розгойдує вже приспані надії,
Складає їх у сонячний вітраж.
До скельця скельце.., - все у барвах веселкових:
Вродлива Мрія виклала пейзаж,
Зі снів немов, яскраво-кольорових -
Видіння Мрія виткала: міраж.
Ледь чутним шепотом звернувся я до Мрії
Із острахом сполохати. Вона ж
Пилинкою зіскочила із вії:
Залишила мене серед стихії
Емоцій, вражень.., а в душі - кураж.