У серці біль, в очах безмежний смуток.
Ілюзія остання корчиться в судомах.
Топчу безжально кілька незабудок
Жорстокість обираючи свідомо.
Забути все. Враз вирвати з корінням
І більш ніяк не дати прорости.
Нехай на камінь падає насіння....
Моя любове, ти мене прости.
Прости, що не дала я крила,
Хоч обіцяла -" Будемо літати!".
За мить і я упаду геть безсило, .
От тільки б незабудки дотоптати....