25.05.2009 00:00
-
929
    
  4 | 4  
 © Таточка

В твоїх очах на мить відбилось сонце...

В твоїх очах на мить відбилось сонце

Ти так несміло посміхнулась світу, 

І лиш тихенько ти сказала "Сон це"... 

І знову мчалася замріяна на крилах вітру. 

Ти бачила навколо лиш казки, 

Не вірила, що може щось змінитись... 

А вітер підіймав усі ті пелюстки, 

Які ти мимохіть вже встигла загубити. 

Ти так спокійно йдеш удалечінь, 

Тримаючи в руках букет із квітів. 

Тебе чарує неба голубінь 

І маки, що розкидані по житі. 

Ти дивишся на тихий плин ріки 

І забуваєш про усе на світі... 

І думаєш, що в морі маяки 

Комусь освітлюють шляхи закриті... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2016 10:12  Ольга Моцебекер => © 

Так подобається). Чудово вийшло, ідею та стан душі героїні передали повністю. Як на мене, вірш повний, завершений. Забрала в "улюблене", бо багато чого з рядочків-слів близьке по духу.

 03.06.2009 20:04  Настя 

Не можу не погодитись. Але, як на мене, то він чомусь здається незакінченим....

 25.05.2009 10:51  Микола Щасливий 

Гарний вірш.