Сніг
Безлад, надвечір`я
І пливе свідомість
У темряві, що схожа
На молоко брудне,
Огидно й мляво.
В безлічі облич
Не відрізнити
Діаманта від вугілля.
Хтось, може,
Народився бути Богом,
А його усі
Назвали божевільним.
Янголи оскаженілі
Спалюють рукописи,
Не сніг,
А схолоднілий попіл
Падає додолу
І не тане.
А чиїсь
Потворні діти
Ліплять хворих баб
З насліддя геніїв,
Що будували Всесвіт.