08.10.2012 23:15
-
392
    
  7 | 7  
 © Одягнута В Чорне

Шляхи, хвилини і чекання

Подорож


В бажанні підкорити час і відстань

Клітки складаю з електронних літер.


Дивлюсь. В німоті здолані простори 

Розкидали асфальтові стрічки.


Роздертий час губив безцінні миті,

Загорнуті у цифровий формат.


Distortion став новим новокаїном

Для тишею обсмалених думок.


Бігборди. Ліхтарі. Жовтіє листя.

Хтось робить крівлю. Затишок із яблучним повидлом.


Сміялися услід всі пройдені дороги.

Хвилини хижо визирали із кишень.


Від них не приховати, що ніколи

На тебе хтось ніде вже не чекав.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.10.2012 21:23  Деркач Олександр => © 

Класно!цікавий текст!

 09.10.2012 21:05  Лідія Яр => © 

Сподобалося, особливопро роздертий час, про обсмалені тишею думки, хвилини, що визирали із кишень...азакінчення сумне дуже...
Зачепило чудово

 09.10.2012 11:00  Ірина Затинейко-Михалевич 

така розмита невідомо куди подорож наче - аби кожен помчав туди, де давно не був...де читачеві заманеться...це вже в кого які зявляться асоціації, образи...мені своє - і таке бажане, потрібне...хоча би на мить туди...дякую за вчасний вірш!!!! ЧУДОВО!

 09.10.2012 00:41  Тетяна Белімова => © 

Ніби не про осінь, а у мене виникло (чи, може, навіялося?) враження осіннього спліну. Ніде нема міської конкретики, і все одно відчуваєш, що це - наскрізь урбаністична поезія, довершена, артистична. Дякую!

 08.10.2012 23:49  Бойчук Роман 

КЛАС!!!