Одягнута В Чорне Таємниця
Багато дверей дивились на мене своєю пусткою,
Чигали на мене тисячу раз пройденими сходами.
Багато гострих кутів дивилися не мене своїми лезами,
Хотіли відтинати тіло від думок, ставали гірким докором.
Я тримала свою таємницю в міцно стиснутих долонях,
Ховала її у кишенях, щоб світло не скривдило її тендітність,
Щоб світ не викрив її сором і не скалічив вульгарністю.
І не було нічого болючішого і прекраснішого, ніж чути
ЇЇ серцебиття між похололих пальців і серед довгих стін.
05.02.2013 00:54 Марієчка Коваль |
 Можливо, й не пустка там. |
03.02.2013 22:05 Тетяна Белімова => © |
 Пошуки себе, відкриття своєї унікальності, небажання пройти тими самими, вже стоптаними кимось сходами - це все близьке й зрозуміле кожному. |
03.02.2013 21:39 Сашко Новік => © |
 дяки тобі за привітання в ВК, сьодні у тещі 60 років, на днях прочитаю і заціню, ти завжди у мен на увазі по поезії |
03.02.2013 14:43 Каранда Галина |
 цікаво, гарно... хочеться побажати не чекати підступу від дверей і кутів. Світ же круглий!:))))) |