10.01.2013 07:32

-

172

4 | 4

 © Таїсія

Сині смуги туманом на плечі,

І дощі моросять навісні.

Хтось розгадує кола лелечі,

Хтось дивує когось уві сні.

   Гострий вітер курличе над полем,

   Наче лід у калюжах вода...

   Як, скажи, розминутися з болем, -

   Як він сіті навкруг розкида...

І немає ні дня, ані ночі,

Щоб полинуть в німе забуття...

Сизий птах мелодійно клекоче,

Припорошує сумом життя...

м. Ромни, 09.01.2013