11.01.2013 01:49
-
275 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Богдан Дєдок

Чотири роки я не бачив горизонт

Чотири роки я не бачив горизонт

Індустріальний лиш каскад заводу

З вікна єдиного, відкритого на фронт

Фарбованого димом небозводу.


Чотири роки я не бачив хмари

Лиш випари токсичні димоходів

Що над землею линуть, мов примари

Над головами звиклих пішоходів.


Дерев не бачив я чотири роки

А тільки лиш бетонні ліхтарі,

Освічуюючи вніч машин потоки,

Утомлено чекають відпочинку до зорі.


Чотири роки я не бачив світ.

Я бачив лиш домів цемент,

Асфальт доріг, осілий на землі графіт

І неба крізь вікно фрагмент.



Полтава, 10.01.13

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.01.2013 20:25  Олександр Новіков 

розумію 

 11.01.2013 18:22  © ... => Тетяна Чорновіл 

з вікна - ні. просто я занадто багато часу проводжу в місті, і, нажаль, дуже мало його залишається, щоб виїхати кудись на природу. дякую за відгук) 

 11.01.2013 15:24  Тетяна Чорновіл => © 

Сумні пейзажі... Актуально для наших часів, на жаль. Сподобався вірш. Вдалось, нарешті, побачити щось інше з вікна?.. 

 11.01.2013 11:19  © ... => Деркач Олександр 

живе) 

 11.01.2013 09:54  Деркач Олександр => © 

Да, той комбізавод сіре, пильне страшилище...ще живе? 

 11.01.2013 09:51  Деркач Олександр 

Пейзажно))) 

 11.01.2013 01:31  © ... => Каранда Галина 

У мене в Полтаві з вікна якраз і відкривається чудовий вид на завод комбікорму) замурували не буквально, а справа в тому, що я в Полтаві тільки вчусь, і в цьому місті почуваюсь не зовсім комфортно. Сам зі Славутича, це північ України. А от образ заводів я привіз із Дніпродзержинську - тиждень тому довелось там побувати) 

 11.01.2013 01:07  Каранда Галина => © 

)))))) вірш сподобався. а де це Вас так замурували))))) на Полтаву точно не схоже:)