11.01.2013 01:49
-
335
    
  5 | 7  
 © Богдан Дєдок

Чотири роки я не бачив горизонт

Чотири роки я не бачив горизонт

Індустріальний лиш каскад заводу

З вікна єдиного, відкритого на фронт

Фарбованого димом небозводу.


Чотири роки я не бачив хмари

Лиш випари токсичні димоходів

Що над землею линуть, мов примари

Над головами звиклих пішоходів.


Дерев не бачив я чотири роки

А тільки лиш бетонні ліхтарі,

Освічуюючи вніч машин потоки,

Утомлено чекають відпочинку до зорі.


Чотири роки я не бачив світ.

Я бачив лиш домів цемент,

Асфальт доріг, осілий на землі графіт

І неба крізь вікно фрагмент.



Полтава, 10.01.13

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.01.2013 20:25  Сашко Новік 

розумію

 11.01.2013 15:24  Тетяна Чорновіл => © 

Сумні пейзажі... Актуально для наших часів, на жаль. Сподобався вірш. Вдалось, нарешті, побачити щось інше з вікна?..

 11.01.2013 09:51  Деркач Олександр 

Пейзажно)))

 11.01.2013 01:07  Каранда Галина => © 

)))))) вірш сподобався. а де це Вас так замурували))))) на Полтаву точно не схоже:)