МЕТЕЛИК

(за мотивами однойменної повісті)

Розбивши мої мрії об мольберт.

І смуга смутку чорним рукавищем,

Поглинула мій авторський портрет...

Та це була всього лише картина.

Не мріяв вже зустріти її знов.

...В метелику згорала павутина

Барвистих мрій на крилах, терпла кров.

В прогнившій, почорнілій життя-рамці,

Живий шедевр з середини згорав.

Крізь мереж, наче сітку, на фіранці -

Зболілий погляд волю визирав.

Була маріонеткою..! Путана

З тавром лілеї-згуби на крилі.

...З мого дитинства відголоском рана, -

Дитинства другом, завдана тобі.

Подібно згусткам фарб, що на палітрі -

Художник божеволів і кричав...

Підібрані життя-відтінки світлі -

Змінили цілий світ в її очах.