Сповідь
В той час, як впали стіни Авалону,
Де помста йшла від моїх рук.
Ти бачив наслідки прокльону,
Як Хаос пожирав мій дух.
У невибагливих простих словах
Ніс білий птах прощення звістку.
А чорний – ненависть і страх,
Та вибілену часом кістку.
На крилах птаха з білими крильми
Летіла Доля і рекла майбутнє.
Ми завжди були різними людьми
Бо сила вірності незбутня.
На крилах птаха з чорними крильми
Летіли Думи і рекли минуле.
А ми як стали люті вороги.
Так жага помсти поглинула.
Ми в Хаосі буття, блукалі в паралелях,
У Лабіринтах Власних дум.
Чи зрозумієш в тих посланнях
Мій прощення спраглий сум.
