Бойчук Роман Квітка-щастя "Ренесанс"
На згарищі надій,
На попелищі мрій -
Свій паросток пустила квітка-щастя.
Пилок торкнувся вій
І аромат п"янкий
Проник у кров і вдарив у зап"ястя
Жагою до життя.
І я, мов те дитя -
По новій вчусь по світу крокувати.
І світосприйняття
З новим серцебиттям
Стараюсь обережніше вживати.
Дарунок Долі - шанс:
Крихкий, наче фаянс,
Як проблиск в майбуття на тлі зневіри.
А поки... резонанс
У квітці "Ренесанс"
Тієї крихти щастя з грамом віри.
30.01.2014 23:51 Мальва СВІТАНКОВА |
 Неймовірно сподобався Ваш вірш.МАЙСТЕРНО. |
31.01.2013 21:59 Сашко Новік |
 а мені сподобалось. |
31.01.2013 19:29 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже сподобався вірш. І формою і настроєм. Та з отим "фаянсом" я не згодна. По смислу б краще порцеляну вжити, а от незадача - порцеляна до ренесансу не тулиться! :)))))))))))) |
31.01.2013 13:36 Володимир Пірнач => © |
 Гарний текст. |
31.01.2013 03:30 Каранда Галина => © |
 Дуже сподобалося! і смисл, і розмір. Цікаво, що в мене є вірш з точнісінько таким першим рядком, але знаааааааааачно песимістичніший... аж до протилежного змісту. Однозначно - у Вас - краще!) |
31.01.2013 00:49 Тетяна Белімова => © |
 Розмір вразив! Навіть не знаю, як називається? Чергування довгих і коротких рядків ніби відбиває нерівний настрій, душевне сум"яття ліричного героя. |