Підлітки
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Ріки знов натягнулися жилами.
Вже не вперше втрачаємо ми.
Ми збирались, збиралися з силами!
Але врешті все ж стали людьми.
Не хотіли у стінах лишатися –
Там чотири стіни, наче… смерть.
Ми в промінні хотіли купатися
І пірнати в свою круговерть.
Стоїмо тепер – група над прірвою.
Вже назад не повернемось ми.
У дитинства сторінки розірвані,
І ми – хоч-не-хоч – стали людьми.
Сонце вже не засяє жоржиною,
І інакшим буде кожен спів…
Хто примусив вас стати людиною?
Хто жорстоко і підло посмів?...
Стали більшими, може, і вищими,
Вже назад не вернемося ми.
Ми хоч підлітки, але вже знищені,
Бо чомусь раптом стали людьми.
