20.10.2011 01:21
-
239
    
  4 | 4  
 © Каранда Галина

Колишня лірика

Колишня лірика

з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»

Я чекаю тебе, я чекаю тебе, я чекаю… 

І перестук краплинок дощу знов хвилини рахує. 

Та я знаю, ти прийдеш. Я знаю, я знаю, я знаю… 

І молитву мою знов, як завжди, Всевишній почує… 



********* 


Як сумно й холодно без тебе… 

Коліс вагонних перестук. 

Дощ за вікном. І вже не треба 

Нічого. Тільки дотик рук. 

Весь світ не може замінити 

Тебе єдиного мені… 

…Стікають каплі сумовито 

В дощем омитому вікні. 



Полтава, 1999

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.10.2011 00:04  © ... => Микола Чат 

і знову - рима...((((((

 22.10.2011 00:02  Микола Чат => © 

Ну що сказати? Зайві тут слова...
Надія на любов завжди жива.
Поміж рядків - самотність править бал...
Та може вже прийшов ВІН на вокзал?

 20.10.2011 16:42  © ... 

а я як ото раніше "шути" були...


а шкода, що Проню в школі не дали зіграти...

 20.10.2011 16:40  © ... 

та куди ж я від вас...

 20.10.2011 16:12  Тарас Іванів 

Ми всі трагіки!!! Треба було вчасно звідси смикати кудись під три чорти!!!

 20.10.2011 12:28  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Колишня, а така сумна! Мабуть, Ви також трагік по натурі! :)))