Мене завжди не слухалися фарби...
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Мене завжди не слухалися фарби:
Стікалися докупи акварелі,
За контури вилазила гуаш.
Тому давно я вигнала за двері
Безглузду мрію – малювать пейзаж.
Лиш схематично олівцем накину:
Отут нехай садок тремтить тривожно,
І винуватить дощ серед зими.
Нічний ліхтар, хитаючись безбожно,
Похмуру тінь вихоплює з пітьми.
Лубни, 4.02.2013