Нікуди
Тумани злої смерті
Окутали мій сон.
Слова, такі відверті,
Летять за горизонт,
Якого вже не видно,
Тепер і він бунтар.
А смак дощу огидний
Згасив небес ліхтар.
Хлюпочеться болото,
І нікуди вже йти,
Немає ані плоту,
Ні духу, ні мети.
І тільки крик останній
Летить в отруту хмар.
Я чую плач світання,
Пливу до білих мар.
тумани, 2007