ЗИМА НЕСЕ СЛИЗЬКУ ВІДЛИГУ...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Зима несе слизьку відлигу
Стежками. А навколо клена
В сум сходять кучугури тихо
І з крижаних проталин снігу
Травичка виткнулась зелена.
Ясніє веснами на вітрі
У лагідному тріпотінні,
Та у свинцевих хмар палітрі
Вже купчаться похмуро хитрі
Морозів неминучих тіні.
І серце в завмираннях ніжних
Тріпоче у весни чеканні,
Хоч стужа відчуттів невтішних
Таїть між дум свинцевих сніжних
Морозів тіні невблаганні.
Пульсує серденько об кригу,
Бо вірить! Вірить у відлигу.
