Горе рибак
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Діло трапилося зранку
Виглянув дід крізь фіранку,
Хочу риби в одну мить,
Баба з печі щось бурчить.
Вдів кожуха і вушанку,
Може щось впіймаю зранку,
Зібрав снасті всі він вмить,
Ну, а баба хай ще спить.
Як він вийшов на поріг,
Почав падати вже сніг,
Довго йшов і ось та мить,
Вже на кризі він сидить.
Тішиться, немов дитина,
Вже впіймалася рибина,
Невеличка – це пусте,
Сидить ловить, сніг іде.
Завиває завірюха,
Вже у шапці змерзли вуха,
Холод тіло огортає,
Дід сидить і вже дрімає.
Клюнула, немов здуріла,
Рука в діда оніміла,
Витягнув ото дива,
Рибка справжня, золота.
Золота – це дійсно так,
А яка ж вона на смак?
Ну, а риба промовляє,
Діда слізно так благає,
– Три бажання загадай,
І на далі пам’ятай.
Не шукай, і не гукай,
Все здійсниться так і знай,
Дід потилицю почухав,
Рибу до кінця дослухав.
Оком навіть не моргнув,
І три пальці вмить загнув,
– Хочу молоду дівицю,
Чорноброву, білолицю.
І щоб сам був геть козак,
Ще відчув кохання смак,
На Мальдівах засмагати
І дівицю пригортати.
Загадав тут в одну мить
На піску вже дід лежить,
Ну, а поруч з ним дівиця,
Вже йому геть не лежиться.
Став її він обіймати
Та у груди цілувати,
Аж тут чує голос баби,
– Ой рятуйте, Бога ради.
Відморозив розум дід,
Ще таке не бачив світ,
Очей він не відкриває
До грудей все припадає.
І щось тихо так бурмоче,
Молока напевно хоче,
Та мозок в діда ще працює,
Чого баби голос чує.
Де курорт, і де дівиця,
Чого баба метушиться?
Відкриває свої очі,
Запитати в неї хоче.
А та ридає, як дитина,
– Буде клята та година,
Як пішов ти на рибалку,
Не зварила ще й сніданку.
Тебе кум ледве приніс,
Геть посинів уже ніс,
Влила кумові гранчак,
Ну, а ти забудь і смак.
Все розтерла тобі в тіло,
В голові аж зашуміло,
Ну, а ти все не вгавав,
Якусь рибку щось благав.
Слова ніжні став шептати,
Мене палко пригортати,
А, як груди став шукати,
Мене ляк почав геть брати.
Може розум твій пропав,
Груди мамині шукав,
А дід кліпає очима,
Хоч і смерть вже за плечима.
Закував мороз всі рухи,
Ще хотілось молодухи.
м. Славута,
