Тиша
з рубрики / циклу «Фрази»
В душі моїй стоїть глуха, страшенна тиша
Ні нерв, ні почуття, ніщо в ній не бринить
Лиш стИха біль,- мов та маленька миша
Гукаючи на сум, ледь чутно шарудить!
Шука у тім що булО, якісь цікаві речі
Перебіра що є і завмира на мить...
Принишкне біля тУги, - як у старої пЕчі,
І слуха як моє серденько стукотить!
А раптом... шусть,- і зникне в незбагненне
Шукай її тоді, як голку у стогу
Біжу за нею, йду - пульсує кров у венах
Та де ж її знайти,- ту, що здола тугУ?!
Пускав у душу всіх, наївно довірявся
Приходили вони, не миючи взуття...
Прийшли й пішли, а я, - ще довго відмивався
І слухав речі, мов таке воно життя...
Тепер я зрозумів, душа не місце іншим
Вона є потайне, єдине укриття
Щоб від усіх незгод, що носять сірі миші
Сховати міг найкращі, і чисті почуття!
