12.02.2013 16:41
для всіх
224
    
  1 | 1  
 © Савчук Віталій Володимирович

Старость в радость?!

Старость в радость?!

з рубрики / циклу «Мысли»

Полуразрушенный забор, облезла краска на воротах,

Спешит прохожий и на двор, бросает взгляд с пол-оборота.

Прилизан парк, с прямых аллей, уносит ветер темный листик,

Сюда не приведут детей, в дом старый, и не очень чистый!

В беседке круглой, где с утра, играют в домино мужчины,

На лавке, где крива сосна, к обеду соберутся чинно,

Цвет-одуванчики в платочках, по комнатам чтоб не скучать,

Неспешно, через многоточье, о молодости вспоминать!

В облезлом, старом коридоре, неспешно шинами шурша,

Калека старый едет -Толик...он брошен сыном без гроша!

А в комнате, с зеленой дверью, с котом Марусенька живет,

Внук-наркоман, подобно зверю, чуть не прикончил,идиот!

За перестенком, там Сан Саныч, он болен, зол всегда один,

С газеткой, в кепке Митрофаныч, наколот Ленин на груди...

У бабы Паши нынче праздник, - сынок на "джипе" прикатил,

Ей в день рожденья есть подарок,- платочек синий подарил!

Прошамкав тонкими губами, спасибо сыночка тебе,

Глаза закрыв от всех руками, заплачет и уйдет к себе...

А утром нянечка Наташа, придя на завтрак всех позвать,

Окликнет - "баба Паш, вставайте!", а та уже не сможет встать!


Не потому, что неохота, и аппетита вроде нет,

А потому, что наша Паша ушла на веки...на тот свет!



3.12.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.02.2013 23:52  Чернуха Любов => © 

ну це просто до сліз.. мою бабусю звали Паша і я це все прирівняла до неї тому, що мала вона синів... правда без джипів, але все це так сумно..

 11.02.2013 23:32  Каранда Галина 

да, теми Ви вмієте вибирати... сумно, страшно... вмієте передати, це величезний +. Бачу, ви образилися за рамки... не ображайтеся, будь ласка, ми ж з добрими намірами. І будь які форми ми приймаємо, і відсутність тієї форми - теж приймаємо, і правильно, що вірш - це політ душі.... Просто, ось, наприклад, в цього віршу - чіткий, довершений ритм... і раптом в рядочку Окликнет - "баба Паш, вставайте!",а та не сможет встать! мені при читанні катастрофічно не вистачає двох складів для того, щоб рядок ліг на мелодію всього вірша... Я їх не рахую, тих складів, боронь Боже, я просто чую, що мені їх не вистачає, і я, не питаючи навіть дозволу автора, прочитала так: Окликнет - "баба Паш, вставайте!",а та УЖЕ не сможет встать! 

я погано зробила? Якщо Ви проти - ми, звісно, не будемо в коментарях такого писати, та я, наприклад, тільки рада, коли мені таке зауважують, бо ж я можу й не помітити, а віршик "хроматиме" трохи, і це помітять інші... А я втрачу можливість до самовдосконалення. Ну, це так, роздуми на тему. Ваші вірші мені подобаються.