ЯБЛУНЕВЕ БОЖЕВІЛЛЯ
Духмяний аромат твоєї шкіри
Приємно так мою торкає пам`ять:
Такий же запашний, як яблунь зрілих
Плоди, (до себе, впавши в трави, манять).
А я, мов промінь сонця той уранці -
Торкаючи зіпрілість росянисту
На твому ніжно-шовковому ґлянці,
Вдихаю яблук юність рум`янисту.
Цілунком напуваюсь, мов нектаром…
Моє ти – яблуневе божевілля!
Затьмарена свідомість твоїм чаром
Від шалу – до блаженного безсилля.