СОЛОДКИЙ НОКТЮРН
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Ніч спатоньки пішла в туманну млу,
Цукерки зір сховавши наостанку,
І розлила рожеву пастилу
Крайнеба, щоб схолола до світанку.
А сонячний медяник з вишини
Скотився у вершків холодну ласку,
Й цукровим інеєм зашерхли бур’яни,
Що вірили в льодяникову казку.
Твого цілунку присмак не збагну,
Пірнувши в теплі насолоди хвилі,
Бо стигнуть на губах краплини сну
В казковому солодкому свавіллі.