Любов
з рубрики / циклу «Віра»
Любов тоді розп’яли на хресті.
І закопали, і хрестом прибили,
І материнські сльози заглушили –
Мабуть не знали, що вони святі.
А потім ще знущалися не раз –
Колись жбурнули в дику пащу звіра,
Колись, безглузді, знищити хотіли
У вогнищі.
А потім нищив час.
Любов не раз розп’яли – на руках
Старої неньки, – крихту не подали, –
В очах дитини, – слова не сказали, –
На сонці, що світило в небесах.
І тільки бився вітер перехресть
В закриті вікна, стулені хрестами.
Дитина надворі шукала маму.
Впивались кладовища від нашесть.
Тепер любов розп’яли на землі,
І не хрестом – асфальтами прибили,
І материнські сльози заглушили –
Мабуть, не знали, що вони – святі.
Вони в цей день лилися просто з неба,
Шалено бився вітер, стугонів.
Казали люди – це період злив,
Період всякий пережити треба.
Любов топтали ті, які без душ
Усе життя жили і багатіли,
Жили життя – і так і не прожили,
Бо все втопили в плетиві калюж.
І знову розпинали на хресті,
Навхресними кілками прибивали,
І материнські сльози потоптали –
Мабуть, не знали, що вони – святі.
