11.03.2013 00:14
for all
167 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Оля Стасюк

Мовчанка

Мовчанка

Замовчені – найкрасивіші мрії,

Найкращі в світі – нерозкриті сни.

В мовчанці цій живе якась надія –

Ми ж недарма ховаємо думки.

Ніхто не знає, що в тобі твориться.

Ти, може, зараз вже за сотні миль.

Ти, може, зараз сонце – чи Жар-птиця, –

Бо сонцем легше пережити біль.

Ти, може, зараз десь в таких країнах,

Куди не заглядав ніхто в житті…

Слова занадто всотують хвилини,

Але все рівно будуть в забутті.

Ми взагалі – ходячі піраміди,

У кожного – достатньо таємниць.

Коли слова стають звичайним хлібом,

Ми у собі вбиваємо Жар-птиць.

Найкращі мрії – нерозкриті мрії,

Думки, ідеї, – все, що в нас живе.

В мовчанці цій живе якась надія,

І ця надія – те, що справді є.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.03.2013 20:10  © ... 

Дякую) 

 12.03.2013 20:10  © ... => Каранда Галина 

Тільки Ви мене можете завжди правильно зрозуміти.))))))))) 

 12.03.2013 02:22  Коруняк Жанна Борисо... 

Як казала Л. Українка "Без надії таки сподіваюсь" в Вашому вірші читається оптимізм і задум багато зробити. 

 11.03.2013 15:04  Тетяна Чорновіл => © 

Не вбивай Жар-птиць, Олю! 

 11.03.2013 11:03  Чернуха Любов => © 

Класний вірш! 

 10.03.2013 23:03  Каранда Галина => © 

о, а я б не проти, щоб слова - хлібом) жартую, дуже гарний вірш!