Мовчанка
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Замовчені – найкрасивіші мрії,
Найкращі в світі – нерозкриті сни.
В мовчанці цій живе якась надія –
Ми ж недарма ховаємо думки.
Ніхто не знає, що в тобі твориться.
Ти, може, зараз вже за сотні миль.
Ти, може, зараз сонце – чи Жар-птиця, –
Бо сонцем легше пережити біль.
Ти, може, зараз десь в таких країнах,
Куди не заглядав ніхто в житті…
Слова занадто всотують хвилини,
Але все рівно будуть в забутті.
Ми взагалі – ходячі піраміди,
У кожного – достатньо таємниць.
Коли слова стають звичайним хлібом,
Ми у собі вбиваємо Жар-птиць.
Найкращі мрії – нерозкриті мрії,
Думки, ідеї, – все, що в нас живе.
В мовчанці цій живе якась надія,
І ця надія – те, що справді є.
