12.03.2013 01:38
для всіх
555
    
  1 | 2  
 © Коруняк Жанна Борисовна

У стоматолога

Сіла зручно в крісло я,

Заплющила очі,

Зараз будуть рвати зуба

Бо  болів пів ночі.


Укол дали- заніміло,

Рот закрить боюся:

"Ой лишенько, що ж це буде?"

До Бога молюся.


Ну, лікарю, можна рвати

До болю готова

Та вставате, каже Надя

Вирвала давно я. 


Де? Коли і як? Дива.

Золотії руки

Нас роками рятували

Від болю та муки.


Рвати зуба я ходила,

Як на вечорниці

З усмішкою на губах

І в новій  спідниці.


Зараз стало не до жартів

Цілому району,

Бо пішла наша Надія

Спочивать до дому.


Вік пенсійний підійшов,

Висмикнув зі строю.

Ой як жалко розлучатись

Всім нам із тобою. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.03.2013 01:15  Каранда Галина => © 

хм... думала, що гумореска, а виявилося - вірш подяка... То добре, що є такі лікарі, яким дякувати хочеться...
А у Вас би гуморески гарно б виходили, як я бачу, колоритно пишете таким стилем.