У стоматолога
Сіла зручно в крісло я,
Заплющила очі,
Зараз будуть рвати зуба
Бо болів пів ночі.
Укол дали- заніміло,
Рот закрить боюся:
"Ой лишенько, що ж це буде?"
До Бога молюся.
Ну, лікарю, можна рвати
До болю готова
Та вставате, каже Надя
Вирвала давно я.
Де? Коли і як? Дива.
Золотії руки
Нас роками рятували
Від болю та муки.
Рвати зуба я ходила,
Як на вечорниці
З усмішкою на губах
І в новій спідниці.
Зараз стало не до жартів
Цілому району,
Бо пішла наша Надія
Спочивать до дому.
Вік пенсійний підійшов,
Висмикнув зі строю.
Ой як жалко розлучатись
Всім нам із тобою.
