Дивоцвіту мить
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Де? Коли? А хто питає?
Десь у зорях між думками,
Поза миттю і віками
Диво-квітка розцвітає
Чарівними пелюстками.
Цноти лагідної злива
В тім магічному видінні,
Осяйної світлотіні
Незбагненна суть вразлива
Стигне в неба мерехтінні.
За свідомості межею
Зойкнули і стихли зорі,
Пелюсток струмки прозорі
Стрепенулися з душею
У жадання неозорі.
Хтось мудрує: – Не властиво…
Ще не вивчена потреба
В квітці зоряного неба…
Та нуртує цвітом диво
Знову й знову. Лиш для тебе.
