14.03.2013 12:13
для всіх
257
    
  5 | 5  
 © Тетяна Чорновіл

Дивоцвіту мить

Дивоцвіту мить

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Де? Коли? А хто питає?

Десь у зорях між думками, 

Поза миттю і віками

Диво-квітка розцвітає

Чарівними пелюстками.


Цноти лагідної злива

В тім магічному видінні, 

Осяйної світлотіні

Незбагненна суть вразлива

Стигне в неба мерехтінні.


За свідомості межею

Зойкнули і стихли зорі, 

Пелюсток струмки прозорі

Стрепенулися з душею

У жадання неозорі.


Хтось мудрує: – Не властиво…

Ще не вивчена потреба

В квітці зоряного неба…

Та нуртує цвітом диво

Знову й знову. Лиш для тебе.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.03.2013 13:44  Деркач Олександр => © 

Красиве наповнення, в легкій але елегантній формі...

 14.03.2013 21:08  Сашко Новік => © 

класно

 14.03.2013 17:08  Каранда Галина => © 

))))))))от-от! про різноманіття форм я хіба перебільшувала?:))

 14.03.2013 16:59  Мар Мишка 

Які чудові і фото і вірш

 14.03.2013 16:57  Оля Стасюк 

 14.03.2013 13:32  Чернуха Любов => © 

дуже-дуже ніжно!

 14.03.2013 13:06  Тетяна Белімова => © 

"Хтось мудрує: – Не властиво…", - хай собі й далі мандрує-мудрує, а нас своє робити - диво-квіткою захоплюватися!))
Такі переплетіння слів і їхніх значень, що хочеться вигукнути, як Голохвастий "аж страшно!")).
Дуже сподобалося!