Я нікому в душу не прошусь.
Я нікому в душу не прошусь
І в свою нікого не впускаю,
Але те, що маю, бережу
І за нього Господа благаю.
Хай живе усяк своїм життям,
Хай дола життєві перепони,
Бо життя – тернистий шлях,
Кожному свої лиш перегони.
Не шукаймо всюди ворогів,
Бо лиш в нас уся першопричина,
Як не станем ми цього робить,
Зникне враз облудності личина.
І засяє світ в оновленій красі:
Небо, ліс, степи неоглядимі –
Це не лише брати – зберегти
Перш за все призначено людині.
На сусіда статки не дивись:
Мов, нажиті не найкращим шляхом.
Справедливість в світі є:
Як прийшло – так і піде, зотліє прахом.
Заздрість викинь із думок своїх,
Це вона і душу й плоть з’їдає,
Це вона в полоні забуття
Розуму й здоров’я позбавляє.
День за днем сім’єю дорожім,
В світі цілім всі це зрозуміли,
Буде потім дужий колектив,
Якщо ми сім’ю створить зумієм.
Пізнавай себе, твори себе
І зроби з душі плодюче поле,
І тоді невігластва списи
Не уразять вже її ніколи...
Я нікому в душу не прошусь
І в свою нікого не впускаю,
А за те, що маю, я молюсь
І за нього Господа благаю.
