ОДА НОВОСЕЛІВЦІ
В степах неозорих, де обрії
губляться,
Де плідний чорнозем
здіймає граніт,
Знаходиться місце,
одне з найчудовіших,
Що тягне до себе сильніш,
ніж магніт.
Тут мама мої із надією,
трепетно
Співали пісні, відкриваючи
світ,
Проймаючи душу і голос
проникливий
Лунає до мене крізь далеч
днів й літ.
Тут серце співає в завзятті
із птахами
Під легіт лісний
й Арбузинки-ріки,
Ти рідна мені, моя Новоселівко,
До тебе я лину усюди
й завжди.
Знайома стежина
До школи прямує
І ніжно і тоскно в душі
щось щемить,
Ти рідна мені, моя Новоселівко,
Дитинства мого
Босоногого мить.