22.03.2013 16:20
для всіх
281
    
  6 | 6  
 © Дебелий Леонід Семенович

Орієнтир

Життя моє,

Тебе кохаю

Завжди:

Й коли вулканом почуваюсь,

Й коли в знесиллі знемагаю,

То – все одно,

Бо я творю,

Бо я шукаю,

Сміюсь, радію і страждаю.

/ Хоча останнє – до безкраю!!!/

Я місце в нім

Своє займаю,

Утверджуюсь

В своїм розмаю

І фальш найменшу

Відкидаю,

Роздвоєність

НЕ допускаю.

І хочу з подихом останнім

Відверто сам собі сказати:

“ Нікому душу не продав,

Світ сіті ставив -

Не спіймав,

Я –

Цілість

Був,

Таким

Зоставсь.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.03.2013 14:31  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже щирий вірш! Майстерна побудова! Приємно читати про такий авторський орієнтир!

 23.03.2013 10:15  Деркач Олександр => © 

Гарний вірш...і цілісність певно теж штука не погана, бо про себе не можу такого сказати)))

 22.03.2013 16:36  Каранда Галина 

 22.03.2013 11:56  Тетяна Белімова => © 

Імпонує ваша життєва позиція! Це добре, коли наодинці із собою не соромно за себе)). Хай щастить!

 22.03.2013 11:07  Чернуха Любов => © 

роздвоєність не допускаю - сподобалось...

 22.03.2013 10:07  Каранда Галина => © 

майже за Сковородою..."світ ловив мене, та не спіймав"... а чому до світу не люблю, а кохаю? він же ж не жінка....) воно наче й для рими, та тут цією римою можна й пожертвувати без шкоди для форми задля правильного лексичного значення слова... Це вже хай молодь кохає то Вітчизну, то маму, а ми ж люди солідні, тому будемо їх таки любити:))))) Чи як? (ой, не бийтеся, я більше не буду!!!!))))))))))))