У кульбабове поле
У кульбабове поле ступала легко ногами,
Там немає стерні, лише м’якість нескошених трав.
Лоскотала ступню вологим стеблом, пелюстками,
Розчинялась у жовтім промінні, що в небо зліта.
Запліталась вінком, звивались не торкані згини,
Проростала корінням у кірку вологих земель
Й росянисте намисто сріблить візерунками ніби,
Розбавляє яскравість в манірну весняну пастель.
У кульбабове поле, у жовте тепло на світанні
Принесла терпкий сум, щоб сивів на безмежних полях,
Щоб насінням злетів у незвідані далі примарні
І барвистим розмаєм у сни уплітався здаля.
м. Кривий Ріг, 23.03.13
