24.03.2013 20:27

для всіх

563

6 | 6

 © Дебелий Леонід Семенович

Несподівано

Трава вистрілює зеленими листками,

Всміхаються бруньки рожеві бузини,

З-за хмари сонечко несміло виглядає

Й цілує квітів перших пелюстки.

Весна приходить, як завжди раптово,

Підвладні чарам будь-які літа,

А від туману жовтого кизилу

Бентежний подив й камінь відчува...

Чому ж мене проникно не тривожить

Вже крик у небі сірих журавлів

І шурхіт крил качиних в перельоті?

Невже цвіт юності назавжди облетів?

Чом хмари чорні повняться громами,

І обрій тьмяно мріє вдалині?

Невже це осені холодної обійми

Прилинули до мене навесні?

А повів ніжний холодом проймає,

А птаха посвист, наче неживий.

Чому вже струни серця не торкає

Цей клич природи чистий, молодий?

Згасає думка в світлому осонні,

Всесильна слабість тіло огорта.

Невже чиясь невиразна уява

І цю весну у мене відбира?...