Стояло дике поле,
Широке і пусте.
Вмивалося росою,
На сонці грілося.
Бур`яном вся поросла
Зелена пустота.
До неба все тяглася,
Де синя глибина.
Вони жили -
Вони не знали болю.
І маками цвіли
Співучою весною.
Пружинилась росла,
Сивіла ковила.
Співали птахи
Ввечері на травах.
Кохало небо поле.
О як воно кохало!
І у пориві почуттів,
Хмари в трави заплітало.
І в щасті тім -
Не було рівних,
Нерозривно поряд.
І так далеких
В той же час.
І небо плакало,
Ридало, билося,
Та рвалося до поля.
Здригалось поле від ридань.
І повнились водою
Глибокі ріки.
Розлучені навіки
Зелене поле
Небо голубе.