Наталка Янушевич світанок
Повигорали зорі в рушнику
І ріже обрій вранішню хлібину.
Голубить промінь квіточку тонку,
Цяткує густо світла ластовинням.
Куняють на розсохлих парканах
Останні сни найголосніших півнів
І блимає очицями одна
Біленька хата з вікнами на південь.
Умились трави зимними слізьми,
Потягується в сад стежина чорна…
Ще хвилечка – і цю застиглу мить
Зітруть одвічні метушливі жорна.
22.03.2013 09:55 © ... |
Спасибі велике. |
21.03.2013 23:29 Деркач Олександр => © |
 Красива поезія |
21.03.2013 21:24 Сашко Новік => © |
 гарно. сподобалось |
20.03.2013 22:50 Наталка Янушевич => Світлана Рачинська |
Вдячна. |
20.03.2013 22:13 Світлана Рачинська |
 Просто художній малюнок:))) Все таке справжнє!... Світанок у всій красі!!! |
20.03.2013 21:22 © ... => Тетяна Белімова |
Спасибі Вам. І мені саме ті рядки найбільше... |
20.03.2013 20:42 Тетяна Белімова => © |
 Предивна пейзажна замальовка! Все настільки випукле й відчутне, що здається сам занурився у те все і на власні очі побачив, і як крає обрій вранішню хлібину, і як куняють останні сни)))))))))) |
20.03.2013 20:11 © ... |
Спасибі вам. Тепло від слів. |
20.03.2013 16:29 Наталія Сидорак |
 Доторкнуло до серця... |
20.03.2013 15:26 Каранда Галина => © |
 такі ж образи гарні... люблю Ваші вірші, завжди радію, як Ви в бесідку заходите))))) |