Оля Стасюк Зледенілося
Зледенілося і забулося.
Білий світ не позбувся крил.
Бракувало одвічних сил.
І раптово мені почулося,
Наче вітер у душу бив.
Трави мерзли зелено-білено,
Темні сосни тримали такт.
Заключила зима контракт
З темним березнем обезкриленим,
І цей сніг – чорній справі факт.
Зледенілі вітри хиталися
І ламали стовпи важкі.
А на них… Ліхтарі ясні
Об сніги, як об сон, розбивалися,
І котилися по землі.
30.03.2013 23:21 Тетяна Чорновіл => © |
 Як уже цього бідного Березня не називали! :))))) |
30.03.2013 15:40 Сашко Новік => © |
 надзвичано) |
30.03.2013 14:58 © ... |
Дякую усім) |
30.03.2013 13:48 Деркач Олександр => © |
 Чудова поезія |
30.03.2013 00:49 Охремова Любов => © |
 Захоплююсь авторськими оказіоналізмами, тож Ваше "зелено-білено" та й увесь вірш загалом викликає овації!! |
30.03.2013 00:00 Каранда Галина => © |
 Оля.... я вже казала, що ти геніальна поетеса? |
29.03.2013 21:54 Світлана Рачинська |
 "Білий світ не позбувся крил." - Так, і позбуватися не бажає) Слово контракт, дуже вдало пояснює таку зледенілу картинку!...Хороший вірш))) Гарна форма!... |