Послання в дощі
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Твої долоні пахнуть чебрецем.
Мої долоні пахнуть тільки болем.
Я знов тобі збираю під дощем
Краплини з колосочків жита в полі.
Я втілю серце в крапельки дощу,
Посію дощ у трави чебрецеві,
Й підіймуться з холодного хвощу
Кохання болі, зоряні дерева.
Я напишу послання на воді,
Де так медово пахне ніжна м`ята.
Слова дощу, присвячені тобі,
Навчають душу трішечки літати.
Ти йдеш – і всюди ніжні послання,
Збираєш трави – і вони співають.
Ти вибираєш квіти навмання,
А я – цілющі, росяні збираю.
Знову набрала дощових краплин,
Ввілляла душу, мрію, ніжність, думку.
На згині рідних польових стеблин
Шукаю в краплях знову порятунку.
Посію дощ – хай питиме земля,
Безмовно спрагла, чистими вустами.
Я відішлю краплини в небуття,
Де ми – в безодні. Білими зірками.
Між нами сотні кроків, сотні миль,
Навіть коли я поряд, біля тебе.
В моїх долонях дивно квітне біль
Із крапель ніжних, із самого неба.
Медово в’ється чебрецевий дух,
П’янить, манить, шепоче, рветься в зорі.
Комета впала. Дощ із слів ущух,
Лишилось тільки з крапель м’яти море.
Знов спраглі наші дивні почуття,
І знов жадають із небес краплинки.
Новий поріг звичайного життя
Підхоплює в обійми материнка.
І знов пишу послання я дощем,
Збираю краплі з жита в нашім полі.
Твої долоні пахнуть чебрецем.
Мої ще досі пахнуть тільки болем.
