31.03.2013 13:39
for all
278 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Чернуха Любов

Навіщо ти небо?

Навіщо ти, небо, стікаєш незрілим туманом?

Недбало вплітаєш проміння у коси весни.

Хвилюючі звуки  п’янкі, як ліричне сопрано,

Ніхто не завадить у душу Землі донести.


Струснули плечима забілені снігом дерева,

Відкрилися сонцю незаймані, чисті лани

І кірка річок  ще вчора, як скло кришталева

Укрилась росою - сльозами пустунки-весни.


Навіщо ти небо сховало свої акварелі?

Дай зелені травам і синь не шкодуй вечорам.

Тягучим нектаром хмільної, як мед, карамелі

Здобрити світанки ошатно квітучі - пора.



м. Кривий Ріг, березень 2013р

Публікації: Чернуха Любов

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.03.2013 20:33  Олександр Новіков 

гарно 

 31.03.2013 20:27  Світлана Рачинська 

Художньо, яскраво))) Просто картиною все уявилося - акварельною!!! Гарно)))) 

 31.03.2013 16:58  © ... => Коруняк Жанна Борисовна 

Щиро вдячна! 

 31.03.2013 15:22  Коруняк Жанна Борисо... 

Чудово. Кожний рядок- ексклюзивний. 

 31.03.2013 14:13  © ... => Тетяна Чорновіл 

як зацвітуть сади, вдихнемо запах нектару! а туман розвіявся вже навіть припікає! 

 31.03.2013 13:59  Тетяна Чорновіл => © 

Аж захотілося тієї карамелі! :)))
Чудовий вірш!
І я сьогодні писала про туман!
Дуже ліричне атмосферне дійство! :))