26.12.2012 18:06
-
280
    
  8 | 8  
 © Наталя Данилюк

Біла печаль

Біла печаль

Сумує  день  на  білому  папері,

Розгорнутому  снігом  по  землі,

І  збитими  вершками  акварелі

Загусли  на  пошерхлому  гіллі.


Від  подиху  морозу  перемліли

Вітрами    не    причесані    кущі

І  смуток  мій  сьогодні  білий-білий,

Прочинене    віконечко    душі,


А  в  ньому  стільки  білої  печалі,

Такого  снігу  зА  ніч  намело!..

І  зайнялися  інеєм  скрижалі,

Під  кригою  застигло  джерело...


Вустами  пересохлими  ворушу

Вогких  туманів  димчасту  вуаль...

Ну,  зазирни  промінчиком  у  душу,

Розвій  оту  засніжену  печаль!..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.12.2012 12:40  Лідія Яр => © 

Дуже сподобався весь вірш, а останні два рядочки, то просто запали в душу...чарівно.

 26.12.2012 23:21  Чернуха Любов => © 

Ніжно, по жіночому..

 26.12.2012 21:47   

як же красиво...)))

 26.12.2012 18:45  Володимир Пірнач 

Гарно.

 26.12.2012 18:41  Каранда Галина 

класно.

 26.12.2012 18:17  Бойчук Роман 

Чудовий вірш!

 26.12.2012 18:02  Деркач Олександр => © 

Красивий класний вірш...Ви мене збентежили))) переді мною лежить білий папір, на ньому чорновик мого чергового г.витвору, з першим рядком "На білих аркушах, в степах..."