йшла весна
Йшла весна, п’яна… вже по вінця налита гіркою…
Може, коханий зрадив? Мабуть, нічку провів з другою?..
Сіла на лавицю в парку, біля міського озера,
Плакала, не ховаючись – так на душі морозило.
Мжичило по калюжах, вітру сумні пориви…
Як же воно так вийшло? Не оминуть розриву?
Йшла навпростець крізь натовп і перехрестя поглядів,
Вся ніби в них розп’ята або навічно проклята.
Що ж заглядайте в очі, плутайтесь у волоссі…
Тільки аби від гріха… митися не довелося!..
Нащо вам ця краса? Жодної в ній довічності!
І відчуття пече дивної асиметричності…
Сутінки серед дня й світиться серед ночі…
Збій цей відбувся сам? А чи їй хто наврочив?
Коло замкнулось знов… важко… кохати чи дихати?
Ніби на бистрині – порятуватись не випаде…
__________________________________
Йшла узбіччям дороги, а водії сигналили…
Постать її довгоногу надто відверто чалили…
Київ, 14 квітня 2013
