Парастас
для рідних душ
Рідненькі ви мої! Там за межею дотичності…
Добре живеться чи ні, де вже немає вічності?
Маєте що на стіл? І… щоб душу прикрити?
Чи там не те, що у нас – в злиднях вам не ходити?
Згадую, любі, вас! Й просто живу, буває…
В клопотах і тому часто про все забуваю.
Простіть пам`ять мою чудну чи просто карму погану!
Я обіцяю вам, що на коліна стану,
Всіх поіменно вас згадувать буду в молитві!
Щоб не ходити вам забутими, як по бритві!
Ось і мій Парастас – п’ять складових, як годиться:
Пам`ять, любов, турбота, слово пахуче, мов глиця.
П’яте… що п’яте додать, щоб у словах менше блуду?
Знайте! Ніколи-ніколи… Я про вас не забуду!!!
Київ, 13 квітня 2013 року
