Тетяна Чорновіл ТИШІ ЛАГІДНІ ДЗВОНИ
Тиші лагідні дзвони –
Згуба дню гомінкому…
Їх тополь ловлять крони
В піднебессі п’янкому.
Молитов таїною
Тиші лагідні дзвони
В захід сонця луною
Ллють вечірні амвони.
Ночі сплески безсонні
Вкрали спокій! Натомість
Тиші лагідні дзвони
Рвуть безсилу свідомість.
Зайнялося поволі
Тло світання червоне…
В серці пульсом сваволі –
Тиші лагідні дзвони.
19.04.2013 23:34 Тетянка => © |
 Дуже сподобались Ваші лагідні дзвони! |
17.04.2013 16:40 Деркач Олександр => © |
 Чудова поезія! |
17.04.2013 15:30 Бойчук Роман |
 Прекрасний образ - тиша дзвонів! Абсолютно прозорий!!! Бо ж як інакше тиша і луна дзвону - прозорість і гармонійне поєднання! Беру собі на замітку!!! Скрипка- символ витонченості!!! Ну все мені сподобалось!!! БРАВО!!! |
17.04.2013 14:12 Каранда Галина => © |
 дуже чудовий задум з отим переходом тиші з першого рядка в останній... прекрасна знахідка. Для мене дзвони тиші - не оксюморон, а щось дуже навіть зрозуміле... |
17.04.2013 12:16 Тетяна Белімова => © |
 Тиші лагідні дзвони - звучить як оксюморон... Розумію, що це такий авторський метафоричний образ, не зовсім прозорий (для мене!). Дівчинка на дереві зі скрипкою навела на думку, що тут би був не зайвим авторський коментар... Філософія - інколи зовсім не надається тлумаченню))). |