Зав`ялова Валентина Ніколи не почуть мелодій
Глухонімих розмову бачу –
Не зрозуміти ані слова.
Обличчя можуть підказати,
Про що в цей час іде розмова.
Чіткі спостерігаю жести,
Милуюсь ними мимоволі,
Але ловлю себе на думці,
Що не завидую їх долі.
Бо слух – таке велике диво,
Украла Доля в них, мов злодій.
Знать музику лише, як ритми
Й ніколи не почуть мелодій…
Харків, Квітень 2013 р
23.04.2013 13:46 Тетяна Чорновіл => © |
 Сумно! Справді шкода цих людей! Але вони якось намагаються компенсувати цю ваду! А є дехто з слухом, а не чує! Нікого й нічого! То гірше набагато! |
23.04.2013 12:12 Тетяна Белімова => © |
 Дуже-дуже... Не такі, як ми... Ця тема ніколи не втратить своєї актуальності... Образ інакшого, його світосприйняття. |
23.04.2013 10:16 Чернуха Любов => © |
 Дуже зачепило! |
23.04.2013 10:07 Ірина Затинейко-Михалевич |
 гарний вірш...глухонімі люди не зможуть почути мелодій, але мислю собі, що уява їхня награє такі в душі мелодії, які нам - здоровим та часто незадоволеним, повної гармонії не вловити. |
23.04.2013 09:39 Деркач Олександр => © |
 Гарний вірш...а є люди які мають і слух, і мову, і зрячі очі, і душу - а сліпі, глухі, німі і бездушні...Цікава тема.... |
22.04.2013 22:30 Каранда Галина |
 хороший вірш на сумну тему... буквально на днях йшла вулицею і бачила незвичну картину: йшла жінка і розмовляла сама з собою на мові жестів... я аж остовпіла... До людей, що просто самі з собою вголос розмовляють ще в доблютузну еру звикла... а тут - сама з собою - жестами... мабуть, допекло щось людині дуже, а поділитися ні з ким... дуже вразило... |