Дівоча пам’ять
Вийшов вранці зять в садочок
Щось там покопати,
А за ним старенька теща
Вилізла із хати.
Гріє бабцю тепле сонце,
Вона задрімала.
Потім швидко прокинулась
І в зятя спитала:
«Ой, зятьочку ти мій любий,
Нагадай, мій друже –
Бо вже стала я старою,
Забуваю дуже.
Як твою майбутню жінку
Тасю народила,
Чи я жінкою була,
Чи в дівках ходила?»
Харків, квітень 2013