Тетяна Чорновіл КРИК ДУШІ
Як доля в добрий час безмежну тугу
Знічев’я в душу хлюпне через край,
Знайди в безволлі трохи сили духу,
Не помирай. Прошу! Не помирай…
Крізь слів сумнівних гомінкі паради:
Хіба?… а може б… не твоє… аби…
В палкого серця лиш питай поради,
Люби без зайвих слів. Не розлюби!
У мить, коли минути бід не вдасться,
А спробам самозречень втратиш лік,
Врятуй своє таке тендітне щастя,
Лелій і бійся втратити навік…
27.03.2016 19:56 Олена Коленченко => © |
 Мудрий вірш!!! Але дуже важко себе опановувати в такі хвилини.... |
23.04.2013 19:53 Тетяна Белімова => © |
 Слушні думки! Мудрість... Досвід... У довершеній формі. |
23.04.2013 18:58 Деркач Олександр => © |
 ...а часто не боїмся Класний вірш! |
23.04.2013 17:58 Володимир Пірнач => © |
 Крутий текст. |
23.04.2013 14:47 Каранда Галина => © |
 сумно... чи бійся, чи не бійся - від нас мало ті втрати залежать... тож краще не боятися... легше якось... |
23.04.2013 13:42 Чернуха Любов => © |
 Такий вірш, що просто не можна не відчути силу слів! |
23.04.2013 12:28 Ірина Лівобережна |
 Гарно! Щемно-гарно! І так життєво правильно... |
23.04.2013 12:28 Оля Стасюк |
 Всі душі кричать про своє))))))) |