Чернуха Любов Запізнився
Запізнився, як і сотні раз.
Не підвладні виміру секунди.
Зустріч без емоцій, без прикрас,
Стіл порожній, спокій безпробудний.
Не страждаю обліком чекань.
Не прийшов, напевно, не потрібно.
Увійду безвітряно у рань,
Що на двох вже зачекалась хибно.
Запізнився.. на десятки літ,
На одне життя у півхвилини.
Доторкнуся.. ні, вже не болить,
Десь за крок, як спомин просто зринув.
26.04.2013 12:56 © ... |
Щиро вдячна ВСІМ за теплі слова, іноді навіть не очікую такої реакції, тому вдвічі приємніше! |
26.04.2013 03:18 Наталія Сидорак |
 Запізнився.. на десятки літ, |
25.04.2013 23:28 Деркач Олександр => © |
 Дуже класно, є супервдалі рядки!! |
25.04.2013 23:25 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно і душевно! Може й справді поважна причина... Зачекайте ще! |
25.04.2013 20:16 Світлана Рачинська |
 дуже гарно |
25.04.2013 20:10 Оля Стасюк |
25.04.2013 20:10 Оля Стасюк |
 я вже десь лишала катран Ахматової... нагадалося...) зараз скину) красивий, гармонійний вірш. |
25.04.2013 16:20 Володимир Пірнач => © |
 Шикарний текст. |
25.04.2013 16:10 Каранда Галина => © |
 класно. Особливо про життя у півхвилини. |
25.04.2013 15:48 Ірина Лівобережна |
 Такий вірш-спомин, прозорий і летючий... Уявилось, що ЛГ пливе по вулиці... чіпляється очима за постать... і пливе далі... |