Тетяна Чорновіл БЕРЕЗЕНЬ
Прокинься, земле, годi спати,
Зимовi днi кудись пiшли,
Бо дикi гуси-лебедята
На крилах Весну принесли.
Снiги, що Зиму ще чекали,
Стекли в веселi ручаї,
Замилувалась в води талi
Верба на котики свої.
Вже Весну сонце величає
Промiнням нiжним на щоках
I юний Березень стрiчає
З пучечком пролiскiв в руках
13.03.2010
30.04.2010 15:37 Суворий => © |
 Щасливий у нас не стільки поет скільки зоолог виявляється.... :)) |
30.04.2010 15:29 © ... |
Дозвольте захистити вислів "гуси-лебедята". З біологічної точки зору він може й незрозумілий, але як поетичне словосполучення досить часто зустрічається в народній творчості. |
21.04.2010 00:59 Ярослав Молінський |
 Вірш приємний, трішки дитячий. Та у кошного викличе з душі частинку спогадів. Комусь про школу, комусь про дитячу усмішку і мрію... гарно |
14.04.2010 21:51 Микола Щасливий |
 так-так, гуси і лебеді, це трошки різні птахи :)) але все ж вірш гарний. |
22.03.2010 21:37 Озей => © |
Добрий,мальовничий вірш.Рекомендував би вивчати у школі, але є питання щодо деяких словоутворень/гуси-лебедята/.Успіхів! |